Наш клієнт тричі направляв до військової частини рапорти про звільнення зі служби у зв’язку з постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи. Рапорти не дали очікуваного результату, і бездіяльність частини довелося оскаржувати.
Історичний контекст: вимоги ґрунтувалися на статті 26 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» в редакції станом на 04.04.2024. Під час спору законодавство змінилося, тому визначення застосовної редакції мало принципове значення.
Чому розгляд пройшов кілька інстанцій
Перша інстанція задовольнила позов частково, але не підтримала ключову вимогу щодо розгляду рапорту за нормою, яка діяла на момент його подання. Апеляційний суд відмовив у позові повністю.
Верховний Суд підтримав наші доводи про необхідність застосування Інструкції Міністерства оборони №735 щодо розгляду звернень. У межах цієї справи він звернув увагу на обов’язок розглянути звернення та прийняти рішення протягом місяця. Постанову апеляції було скасовано, а справу направлено на новий розгляд.
Результат повторної апеляції
Після нового розгляду бездіяльність військової частини визнали протиправною, а позов задовольнили повністю. Судовий шлях тривав майже рік.
На момент публікації виконання рішення ще було попереду. Тому позитивний судовий результат не слід називати вже здійсненим звільненням клієнта.
Які документи важливо зберігати
Для аналізу подібного спору потрібні самі рапорти, докази їх подання й отримання, додатки та відповіді командування. Вони дозволяють відновити послідовність звернень і визначити правові підстави захисту.
Джерело: допис адвоката Миколи Стариченка в Instagram.
Дата першоджерела в Instagram: 24.06.2025. Адаптовано для блогу: 27.09.2026.