На початку шлюбу мало хто думає над тим, як ділитиметься майно в разі розлучення. Хтось “не планує розлучуватися”, а хтось впевнений, що в будь-якому випадку зможе відстояти своє право власності за законом. Що ж, у будь-яком випадку, огляд актуальної практики правозастосування з цього питання буде значно кориснішим, ніж вивчати cімейне право за Сімейним кодексом.
Право особистої приватної власності членів подружжя поширюється на: майно, набуте до шлюбу; успадковане чи подароване особі майно та кошти; придбане на такі особисті кошти майно; житло, набуте за час шлюбу внаслідок його приватизації; (повний перелік див. ст. 57 СК). На все інше майно поширюється презумпція права спільної сумісної власності.
Вона означає, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Однак, ця презумпція може бути спростована (в тому числі й у судовому порядку).
Але доки вона не спростована, розпорядження спільним майном відбувається виключно за спільною згодою подружжя. Договори щодо майна, яке перебуває у спільній сумісній власності, укладені без згоди іншого з подружжя, є недійсними у цілому (Постанова Верховного Суду від 15 червня 2020 року в справі № 430/1281/14-ц).
Якщо майно придбане в період шлюбу за особисті кошти одного з подружжя, воно є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане (Постанова Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі № 711/2302/18).
При цьому важливо розуміти, що зарплата чи дохід одного з подружжя не може вважатися безумовно його особистими коштами. Майно, набуте за такі кошти, все одно знаходиться в спільній сумісній власності, навіть якщо один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного доходу (Постанова Верховного Суду від 02 березня 2020 року в справі № 448/1722/16-ц). Особистими ж коштами можуть вважатися виграші, подаровані чи успадковані кошти?
? Факт реєстрації, наприклад, нерухомого майна, придбаного у період шлюбу, на ім’я одного з подружжя також не означає, що воно належить лише особі, на ім’я якої зареєстроване. І взагалі, реєстрація права власності не створює права на майно, а лише фіксує його в належній формі (Постанова Верховного Суду від 01 квітня 2020 року в справі № 462/518/18).
А для того, щоб вам не довелося перечитувати всю судову практику з поділу майна за останній час, варто ще при одруженні укладати шлюбний договір, в якому закріпити всі основні претензії на майнові права в разі розірвання шлюбу, і потім, по ходу набуття спільно-нажитого, дописувати його в цей договір і знати, що ваше щасливе майбутнє захищене в будь-якому випадку.