З буквального тлумачення пункту 1 частини другої статті 80 КЗпП України та статті 11 Закону України «Про відпустки» відпустка саме ПРОДОВЖУЄТЬСЯ у разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку.
Тобто ні КЗпП України, ні Закон України «Про відпустки» НЕ ПЕРЕДБАЧАЄ ЗВЕРНЕННЯ ПРАЦІВНИКА З ЗАЯВОЮ ПРО ПРОДОВЖЕННЯ ВІДПУСТКИ, як не передбачає і необхідності отримання на це згоди роботодавця, оскільки період надання відпустки сторонами уже узгоджено, однак неможливість її використання саме у зазначені в наказі дати спричинена обставинами, які не залежать від волі жодної зі сторін.
Єдиним ОБОВ’ЯЗКОМ ПРАЦІВНИКА Є ПОВІДОМЛЕННЯ роботодавця про тимчасову непрацездатність, яка засвідчена у встановленому порядку, тобто шляхом видачі листа непрацездатності.
При цьому ні КЗпП України, ні Закон України «Про відпустки» не передбачає саме і виключно письмової форми повідомлення про тимчасову непрацездатність. І таке повідомлення може бути вчинене У БУДЬ-ЯКИЙ СПОСІБ.
А надання листа непрацездатності можливе після виходу з відпустки, що буде підтвердженням правомірності такого продовження й унеможливить обмеження прав працівника та не порушить прав роботодавця, який за відсутності належного підтвердження настання тимчасової непрацездатності не позбавлений можливості прийняти рішення про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.
Таким чином, продовження щорічної відпустки в разі тимчасової непрацездатності працівника, що настала під час відпустки, відбувається АВТОМАТИЧНО, є обов’язком роботодавця, для виконання якого йому достатньо отримати від працівника повідомлення про тимчасову непрацездатність, засвідчену у встановленому порядку (тобто про наявність листа непрацездатності), незалежно від того, чи подав працівник відповідну заяву.
Відсутність заяви працівника щодо продовження відпустки не може скасувати законодавчо встановлений обов’язок роботодавця продовжити відпустку на дні тимчасової непрацездатності, а тим більше не може бути вирішальною підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за прогул без поважних причин.